Do androids dream of electric shit?
Do androids dream of electric shit?

Кто подставил Якова Гловацкого?

Депутат Вадим Колесниченко инициировал уголовное дело против украинского патриота и поэта Якова Гловатского, автора стихотворения “Смерть москаля”:

«… Натомість зганьбив і убив москаля!» Так, дійсно, від мене поліг московіт – Він довго здихав, наче пес у канаві – Я шаблею скрив його псячий живіт, До вух повстромляв йому гострії палі, Харкнув у обличчя, надавав стусанів, Увіткнув кіл в плече – москаль довго волав, Я ли́шень від цього як біс сатанів І більше в обличчя москальське плював. … Втикаючи ніж москалеві під дих. А потім взяв цвяхи і довбнув в печінку – Один у коліно, а третій – в хребет. Москаль, щось піщав про дітей і про жінку, … І далі я сцяв в його рота, мов злива. … Взяв літр бензину, полив його тіло, Ударив дубиною в скроні свинячі – … Коли він згорів, я взяв його череп, Зняв штані і довго-предовго довбив…».

В общем, неизвестный автор решил создать едкую пародию на могилянську патриотичну молодь. И у него получилось.
Депутат от партии регионов впервые в истории Украины, а может быть и впервые в мировой истории на полном серьёзе инициировал уголовное дело против литературного персонажа.
Считаю, что портрет жертвы репрессий теперь должен висеть на Йолке вместо Юли.
glov
Волю Якову Гловацькому!
Слава руйнації! Смерть усім!
Напоследок золотые, бессмертные строки нашего воображаемого узника совести:

Рай
(колискова про українську Вальґалу)

Не бійся смерті, мій вкраїнський синку,
Там щось тебе чекає, певен будь –
Це як перегорнути ще одну сторінку,
Та відправлятись знов у свій чумацький путь.

Борися до кінця, мій український синку,
Вбивай жидів й ляхі́в, москалика заріж –
Та не сумуй коли побачиш ти кровинку,
То може москаля був відчайдушний ніж.

Померти як герой – що може бути кращим,
Тебе питаю я, мій український син?
Відправитись до раю, не напризволяще,
До праведників де ти вічно не один…

Прийти до свого Неба, де бенкет лунає,
Де вояки УПА, Шухевич і Сірко,
Де козаки, мов знов, в останній раз гуляють,
Де є Ісус Христос, і зовсім не гірко…

Там вічний спів стоїть, співають гайдамаки,
Там Ніцше і Куліш, та весь «Народний Рух»,
Там пахне, як в саду, бо квітнуть всюди маки,
І в центрі, наче Бог, стоїть святий дідух.

Ти прийдеш, як святий, якщо помреш, мій синку,
Ти як герой, туди, а там – Святий Петро,
Він скаже: «Дуже ґуд! Ми гідні твого вчинку!
Іди скоріш до нас, та не турбуйся про…» –

І знаєш, що, мій син, що буде добре дуже,
Що краще за бенкет, та весь чумацький спів?
Немає там жидів, немає там недружніх,
І звісно там немає зовсім москалів…

То спи та засинай, мій любий воїн-синку,
Ти знаєш відтепер, де правильне пуття,
Хай не ляка тебе ні осінню, ні взимку
До-смерті-українське-тут-буття.

Добавить комментарий

8 комментариев “Кто подставил Якова Гловацкого?”